Кріохірургія

Кріохірургія- галузь медицини, яка вивчає цільове і контрольоване руйнування різних тканин. До кріохірургії належать також хірургічні методи лікування, які базуються на локальному заморожуванні тканин.

Кріохірургія використовується в таких галузях медицини:

Дерматологія: видалення різних доброякісних і злоякісних новоутворень шкіри;
Гінекологія: лікування ерозії шийки матки та її пухлин;
Урологія: як допоміжний метод лікування аденоми простати;
Нейрохірургія: видалення пухлин головного мозку;
Онкологія: кріодеструкція раку шлунка, легень;
Офтальмологія: кріоекстракція кришталика, лікування глаукоми і захворювань рогівки;
Хірургія: кріодеструкція при гострому деструктивному і псевдопухлинному панкреатиту;
Проктологія: лікування анальних тріщин,поліпів,кондилом,геморою, кріодеструкція злоякісних пухлин в неопарабельних випадках;
Оториноларингологія: тонзилектомія, кріохірургічне втручання при хронічних ринітах, тонзилітах, поліпів гортані, захворюваннях вуха, неопарабельних пухлинах глотки і гортані.

Як працює метод кріодеструкції?

Тканини штучним методом дуже швидко охолоджуються до наднизької температури. Це призводить до одночасного замерзання міжклітинної та внутрішньоклітинної води. При цьому утворюється мікрокристали льоду і підвищується концентрація клітинних речовин до токсичного рівня. Життєдіяльність клітини порушується, пошкоджуються мембранні і клітинні структури, рух протоплазми в патологічної тканини зупиняється. Чим більша швидкість заморожування, тим істотнішим є руйнівний вплив холоду на тканину. Заморожування тканини супроводжується гемостатичним ефектом через порушення мікроциркуляції в капілярах.

У середньому, процедура кріодеструкції триває від 30 секунд до 2-х хвилин. Далі настає теплова рівновага між джерелом холоду і тканиною. Багаторазова схема “заморожування-відтавання” дозволяє знайти золоту середину між потребою в наднизькій температурі, необхідній для деструкції патологічного вогнища, і необхідністю зберегти здорові навколишні тканини. Ділянка, яка зазнає впливу холоду, поділяється на зони: зона кріонекрозу, перехідна зона заморожування, по якій в подальшому пройде межа незворотного кріопошкодження, зона гіпотермії. Правильний прогноз лінії некрозу – одна з головних умов успішного кріохірургічного втручання. Вогнище необхідно заморожувати ширше і глибше в порівнянні з його реальними розмірами.

Для різних цілей використовуються джерела холоду різної форми (наконечники, які підбираються так, щоб поверхня наконечника якнайкраще копіювала поверхню відповідного вогнища тканини, і щоб площини дотику були паралельними). По мірі охолодження тканини від нормальної температури до -80 °С максимально проявляється адгезивний ефект: повне, міцне прилягання, “склеювання” наконечника і тканини. При зниженні температури ефект зникає, інструмент легко відділяється від оперованого місця.

Процес кріодеструкції складається з таких етапів:

Заморожування тканини рідким азотом. Тканина стає білою, холодною, щільною, нечутливою; це може супроводжуватися суб’єктивними відчуттями легкого печіння, поколювання, незначного болю;
Гіперемія і колатеральний набряк – протягом від 1-3-х годин;
Поява епідерміальних міхурів (з серозним або геморагічним вмістом – протягом 6 – 24-х годин;
Некроз повністю відторгається від 2 до 6 тижнів, залишаючи малопомітну пляму; одночасно з цим відбувається епітелізація дефекту і навколишньої тканини;
Повна регенерація по зонам, відповідним здоровій нормальній шкірі. Відновлюються всі елементи і структури дерми – протягом 3 – 6 місяців.

Різна чутливість різних клітин до холоду пояснює такі ефекти після кріодеструкції:

гіпопігментація;
ділянки алопеції;
наявність нормотрофічного рубця;
мала ефективність кріодеструкції на келоїдних та гіпертрофічних рубцях.

Переваги методу кріодеструкції:

надалі область некрозу не кровоточить;
кріохірургічне втручання не вимагає знеболення – швидке охолодження викликає ефект безболісності;
після кріодеструкції не залишається рубців і шрамів;
відносна нескладність виконання процедури;
метод запобігає метастазування новоутворень під час і після проведення процедури;
легко і безболісно переноситься;
забезпечує стабільний бажаний ефект;
косметичність загоєння дефектів шкіри;
відсутність рецидивів;
не вимагає накладення швів і складного післяопераційного догляду;
процедура не тривала за часом проведення;
не вимагає тривалої передопераційної підготовки;
відторгнення новоутвору відбувається одночасно із заміщенням здоровою тканиною;
процедура забезпечує мінімальний травматизм;
відсутність інтоксикації на момент відторгнення ділянки кріонекрозу;
є універсальним методом лікування багатьох утворень.

Недоліки кріодеструкції:

тривалість загоєння (10 – 21 день);
не завжди доцільна на момент вибору способу лікування (важкодоступність, великий розмір новоутворень).

Захворювання, при яких можна застосовувати кріодеструкцію:

Доброякісні: акне, гемангіома, себорейний кератоз, бородавки, папіломи, піогенна гранульома, контагіозний молюск, гострокінцеві кондиломи, гіпертрофічний рубець, колоїдний рубець, дерматофіброма.
Передракові: Актинічний хейліт, актинічний кератоз, лейкоплакії, акрохордон, кератоакантома.
Злоякісні: Базально-клітинна карцинома, плоско-клітинна карцинома, злоякісне лентиго, хвороба Боуена.

Побічні ефекти і ускладнення при кріохірургії:

Ранні: міхурі, кровотечі, головна біль, набряк, біль;
Віддалені: поява гіпергрануляцій, лихоманка, кровотечі, післяопераційна інфекція, псевдо клітинна гіперплазія;
Постійні: атрофія, алопеція, гіпопігментація, виворіт губи, ектропіон повіки;
Віддалені в часі: зміна чутливості, гіперпігментація, гіпертрофічні рубці.