Видалення сторонніх тіл та сіркових пробок з ЛОР – органів (вухо, ніс, гортань/горло)

Видалення сторонніх тіл та сіркових пробок з ЛОР – органів (вухо, ніс, гортань/горло)

Сіркова пробка — це скупчення секрету залоз слухового проходу, котрий перекриває його просвіт. Секрет слухового проходу – це суміш секреторних виділень залоз та ороговілих частинок зовнішнього слухового проходу.

Вушна сірка виконує захисну функцію, захищає слуховий прохід від пересихання, пошкоджень і потрапляння у вухо води. Вушна сірка має кисле середовище, тому вона захищає вухо від потрапляння в слуховий прохід бактерій, грибів, попереджає розвиток зовнішнього отиту. Вушна сірка переміщується до зовнішнього слухового проходу під час розмови, жування або позіхання, при цьому з вуха разом із сіркою видаляються частинки пилу, бруду і маленьких сторонніх тіл.

Коли кількість секрету збільшується, він набуває щільної консистенції і перетворюється на сіркову пробку. Для пацієнта сіркова пробка стає відчутною тоді, коли вона повністю перекриває слуховий прохід. Сіркова пробка закупорює слуховий прохід, порушуючи захисні механізми вушної сірки.

Причини виникнення сіркової пробки

  • підвищена активність секрету залоз слухового проходу, що призводить до накопичення великої кількості секрету. Таким чином, виділення не встигають виводитися з  слухового проходу, накопичуючись там, сірка твердне і перетворюється на пробку;
  • підвищена секреторна активність  сальних залоз може спостерігатися при хронічному отиті, дерматиті, підвищенні холестерину в крові, екземі, неправильному і частому чищенні вух;
  • анатомічна звивистість, вузький слуховий прохід або його звуження в результаті запальних змін може призводити до утворення сіркових пробок;
  • повне або часткове закупорювання слухового проходу стороннім тілом, порушує відходження секрету із слухового проходу;
  • надмірний ріст волосся в слуховому проході , що часто спостерігається у людей похилого віку, призводить до порушення відтоку секрету із слухового проходу;
  • носіння слухового апарата або навушників, порушує нормальне переміщення секрету;
  • часто, сіркова пробка утворюється у людей, що працюють в умовах високої запиленості повітря;
  • постійна зволоженість слухового проходу у плавців і дайверів є причиною виникнення сіркової пробки. Навіть невелике скупчення сірки розбухає під впливом води і у вусі утворюється пробка;
  • сіркова пробка може виникнути в результаті неправильної гігієни зовнішнього слухового проходу. Зазвичай це відбувається через занадто глибоке введення вушної палички під час чищення вух.

Симптоми появи сіркової пробки

  • зазвичай симптоми виникають раптово, найчастіше після контакту з водою. Коли у вухо потрапляє вода, пробка збільшується в розмірі і закриває весь слуховий прохід;
  • з’являється шум у вухах, відчуття закладеності вуха, зниження слуху (туговухість);
  • може з’являтися відгомін власного голосу у вусі (аутофонія);
  • якщо пробка тисне на барабанну перетинку, то може виникнути рефлекторний кашель, нудота, запаморочення, болі голови;
  • при тривалому здавлюванні барабанної перетинки може розвиватися запалення, що проявляється виникненням больового синдрому.

Лікування

Видаляти самостійно сіркову пробку підручними предметами категорично заборонено, оскільки можуть виникнути серйозні ускладнення у вигляді запалень, травм та ін. Видалення сіркової пробки має здійснюватися лікарем спеціалістом із дотриманням усіх правил та норм втручання.

Сторонні тіла вуха

Сторонні тіла зовнішнього слухового проходу найчастіше зустрічаються у дітей віком 3-7 років. Діти заштовхують собі у вухо різноманітні предмети: дрібні іграшки чи їх частини, ґудзики, намистинки, насіння, горох, плодові кісточки тощо. У дорослих зустрічаються уламки сірників, жмутки вати, зерна злаків, гілки кущів, частини металу, вугілля тощо.

Клініка

Якщо сторонні тіла гладенькі й не травмують стінок слухового проходу, то вони можуть протягом довгого часу не викликати скарг у хворого. При тривалому перебуванні у вусі на стороннє тіло нашаровується сірка і його стає важко розпізнати при отоскопії.

Більшу небезпеку для хворого становить не саме стороннє тіло, а невміла спроба його видалення!

Предмети з гострими зазубреними краями можуть бути причиною неприємних відчуттів та зниження слуху. Живі сторонні тіла своїми рухами можуть викликати різкий біль у вусі та шум.

Лікування

Перед тим як видалити стороннє тіло, треба обов’язково провести отоскопію та визначити його форму і характер. Тому з метою уникнення травматизму та ускладнень, видалення стороннього тіла повинно проводитися лікарем-спеціалістом.

Якщо видалити стороннє тіло не вдалось через різке запалення стінок зовнішнього слухового проходу чи глибоке його проникнення в кістковий відділ проходу, то його видаляють шляхом операції.

Живі сторонні тіла видаляють наступним чином: спочатку закапують у вухо спирт або олію, щоб вбити або знерухомити комаху, а потім промивають шприцом Жане чи видаляють спеціальними інструментами.

Догляд за пацієнтом

Після вимивання неускладненого стороннього тіла слуховий прохід обробляють спиртом та прикривають кулькою стерильної вати. Вату видаляють через 30 хв, пацієнту рекомендують уникати потрапляння води у вухо протягом 5-7 діб. При ускладнених сторонніх тілах, залежно від наявності й характеру пошкоджень, лікування проводять так само, як при травмах зовнішнього вуха.

Сторонні тіла носа

Дана патологія зустрічається як у дорослих так і у дітей, випадково чи зумисно.

Симптоми :

  • затруднене дихання, переважно однобічне;
  • слизисто-гнійні виділення з однієї половини носа, що мають неприємний запах і можуть мати домішки крові;
  • мацерація шкіри входу в ніс;
  • кровотеча (при сторонніх тілах з гострими краями);
  • біль голови;
  • прогресуючий кератит (запалення рогівки ока).

Діагностика

  • стороннє тіло, переважно, добре видно при передній рино­скопії;
  • при зондуванні зонд наштовхується на сторонню перешкоду;
  • при тривалому перебуванні стороннього тіла у носі (роками) утворюються риноліти – нашарування на стороннє тіло солей вуглекислого і фосфорнокислого кальцію.

Лікування

  • невеликі сторонні тіла іноді видаляють при сильному видуванні повітря носом;
  • у всіх інших випадках, видалення стороннього тіла повинно проводитися спеціалістом із дотриманням всіх норм та правил з метою уникнення ускладнень. 

Сторонні тіла гортані

Найчастіше сторонні тіла потрапляють у глотку з порожнини рота під час їжі, значно рідше – з порожнини носа, гортані чи стравоходу. Сприяють цьому раптовий кашель, сміх, чхання, розмова, які від­вертають увагу від акту жування. Потрапляння сторонніх тіл з порожнини рота полегшується при наявності зубних про­тезів, які погіршують контроль з боку твердого піднебіння.

У стінки глотки можуть також проникати предмети, що тримають в роті діти під час гри, дорослі (шевці, кравці) під час роботи (цвяхи, кнопки, шпильки і ґудзики); уламки зубних протезів.

Звичайно в глотці зупиняються лише ті сторонні тіла, які встромились своїм гострим кінцем у слизову оболонку зіва, ділянку мигда­ликів чи піднебінних дужок. Більші й гладенькі сторонні тіла частіше проходять у гортаноглотку – до входу в стравохід та гортань, або зупиняються у са­мому стравоході.

Рідше сторонні тіла локалізуються у носоглотці. Сюди можуть потрапити через ніс сторонні тіла, що відломилися в результаті травми, або рештки їжі при блюванні.

Симптоми сторонніх тіл гортані можуть бути різноманітними і залежать від характеру самих сторонніх тіл

  • колючий біль, який посилюється при ковтанні;
  • при тривалому перебуванні стороннього тіла виникає запалення слизової оболонки глотки у вигляді гіперемії, набряку і підвищеної продукції слизу, що, у свою чергу, спричиняє кашель, слинотечу, іноді блювання;
  • при зупинці великого стороннього тіла в нижньому відділі глотки, біля входу в гортань, можуть виникати рап­тові явища задухи;
  • “озера” слини у грушоподібних синусах.

Лікування

Видалення стороннього тіла гортані повинно проводитися виключно лікарем спеціалістом із дотриманням усіх правил та норма з метою уникнення ускладнень. Видаляють стороннє тіло за допомогою прямого або зігнутого корнцанга з браншами, що щільно стикаються між собою. Іноді подряпини чи садна, які залишилися після проковтування сто­роннього тіла, непокоять хворого і симулюють перебування стороннього тіла у глотці. У таких випадках рекомендують пов­торний огляд через 1-3 доби. Після видалення стороннього тіла призначають дезінфікуючі полоскання, щадну дієту.

Догляд за пацієнтом

Передбачає уважне спостереження за пацієнтом з визначенням загального стану та вимірюванням температури, призначення щадної дієти. Про будь-які прояви запальної реакції повідомляють лікаря, оскільки можливий розвиток септичних ускладнень чи стенозу гортані.

Телефон клініки “БРАСС. Здорова шкіра” — (095) 585-74-78.

Всі процедури призначаються та проводяться дипломованими спеціалістами. Ліцензія Міністерства Охорони Здоров’я №475 від 30.07.2015

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *