Передракові захворювання шкіри
Передраки поділяються на факультативні та облігатні.
Факультативні передраки – це хвороби шкіри, з яких за умови своєчасного лікування новоутворення шкіри зі злоякісним перебігом розиваєтсья рідко.
До таких хворіб відносять:
- шкірний ріг
- кератози
- новоутворення зі злоякісним перебігом (папіломи, фіброми, аденоми, кератоакантоми)
- судинні та пігментні невуси
- хронічні запальні процеси шкіри
- післяопікові рубці
Облігатні передраки – це новоутворення шкіри, які завжди набувають злоякісного перебігу. До них належать:
- пігментна ксеродерма
- хвороба Боуена
- еритроплазія Кейра
- хвороба Педжета
Трохи детальніше поговоримо про кожен із рідновидів передраків.
Факультативні передраки.
1. Шкірний ріг – гіперкератоз, виступаючий у вигляді рогу над рівнем шкіри. Виникає переважно на відкритих ділянках шкіри, чому сприяє постійна травматизація. Лікування – видалення хірургічним методом
2. Старечий кератоз – локалізується на відкритих ділянках шкіри. Характеризується невеликими плоскими бляшками, сіро-жовтого кольору з шосткою поверхнею. Лікування – видалення.
3. Фіброма – має м’яку консистенцію, округлу чи овальну форму, різну величину, рожевий чи коричневий колір. М’яка фіброма розміщена на ніжці шиї, передній поверхні грудей, спині, в пахвових і пахових складках. Лікування – видалення.
4. Дерматофіброма – характеризується наявністю вузлика округлої форми, щільної консистенції і темно-коричневого кольору. Має гладеньку поверхню. Розміри від 0,2 до 1,5 см. При пальпації виявляють фіксований у межах шкіри твердий «гудзик», який переміщується вздовж підшкірного жирового шару. Інколи спостерігається болючість при натисканні. Лікування – хірургічне видалення.
5. Кератоакантома – щільна пухлина напівсферичної форми, розміром до 20 мм в діаметрі, з кратероподібною заглибиною у центрі (псевдовиразкою), вкритою роговими масами сіро-коричневого кольору, які легко знімаються. Краї пухлини валикоподібні. Лікування – хірургічне видалення.
6. Невуси – специфічні утворення, що відносять до доброякісних пухлин, що мають тенденцію перероджуватись у злоякісні. Це обмежені пігментні плями або вузлики, які складаються зі скупчення меланоцитів або невусних клітин. Їх виникнення пов’язують із міграцією меланоцитів в ембріональному періоді з нейроектодермальної трубки в базальний шар епідермісу ембріона. Деякі меланоцити не досягають епідермісу і залишаються в дермі.
Різноманітні невоїдні утворення є практично в 90% людей у кількості від трьох до ста і їх кількість збільшується з віком.
Вони бувають вроджені і набуті, з’являються в перші роки життя та зберігаються до глибокої старості. Усі невуси можуть збільшуватись і набувати сильнішої пігментації в період статевого дозрівання або під час вагітності.
Актуальність про теми вивчення цієї патології зумовлене загрозою розвитку вродженого чи набутого доброякісного невусу особливого злоякісного новоутворення – меланоми.
Провокаційним чинником трансформації різновидів невусів у меланому є травми – механічні, хімічні, радіаційні. Тому абсолютно протипоказано біопсію підозрілого пігментного утвору шкіри або його часткове косметичне лікування (елекрокоагуляцію, кріотерапію).
Значна частина хворих на меланому говорять про попередню травму в ділянці наявного невусу. З іншого боку, хірургічне видалення таких невусів у межах здорової тканини, ніколи не супроводжується розвитком меланоми.
Клінічно виділяють такі види невусів:
- меланоцитарний невус
- вроджений меланоцитарний невус
- диспластичний невус
- меланоз Дюбрейле
- судинні невуси
- невус сполучної тканини
Облігатні передраки.
1. Пігментна ксеродерма – вроджена хронічна хвороба шкіри, що характеризується підвищеною її чутливістю до ультрафіолетових променів, успадковується за аутосомно-рецесивним типом і дає картину тяжкої сонячної геродермії в поєднанні зі злоякісними новоутвореннями шкіри та м’яких тканин. Клінічно-пігментна ксеродерма проявляється еритемою, пігментними плямами, набряком дерми, гіперкератозом, тріщинами, виразками, бородавчастими розростаннями, вогнищами атрофії, ін.
Лікування полягає в застосуванні сонцезахисних кремів «SPF 50+», «Антигеліос XL», навесні і влітку фотогіпосенсибілізатори (таквеніл), вітаміни А, Е, В12, пантотенова кислота. На стадії появи зроговінь і пухлиино подібних утворів, рекомендоване хірургічне видалення, кріодеструкцію, діатермокоагуляцію. Такі пацієнти знаходяться під постійним диспансерним спостереженням у дерматолога і онколога.
2. Хвороба Боуена – новоутворення шкіри, що розвивається з кератиноцитів і виникає на різних ділянках шкіри.
Клінічно новоутворення проявляється одиничним, рідше численними бляшками, коричнево-червоного кольору з неправильними контурами, розміром від 2 мм до розміру дитячої долоні. Поверхня бляшок може бути вкрита лусочками й серозно-кров’янистими кірочками. Бляшки можуть зливатись між собою. Якщо кірочку зняти, залишиться бархатиста поверхня. Якщо вона гладенька – це екзематозний тип, якщо вкрита бородавчастими розростаннями – бородавчастий тип. Пухлина локалізується найчастіше на тулубі, верхніх кінцівках, у промежині, рідко на слизових оболонках статтевих органів.
Перебіг захворювання повільний, тривалий (розвивається роками). Закінчується здебільшого переходом в плоскоклітинний рак шкіри. Лікування – хврургічне видалення пухлини.
3. Еритроплазія Кейра – хворіють чоловіки похилого віку. Клінічно – на голівці статевого члена, рідше – на крайній плоті, – з’являється бляшка яскраво-червоного кольору, розміром 2-5 см із чіткими межами. Краї дещо підвищуються над рівнем шкіри. Поверхня пухлини – бархатиста або блискуча волога, при пальпації – чутлива. Патологічний процес розвивається повільно, пухлина роками залишається без змін. У 30% випадків відбувається трансформація у плоскоклітинний рак. Лікування: при ураженні крайньої плоті доцільним буде обрізання. Якщо уражена голівка члена – рекомендована кріодеструкція, також можливе проведення близькофокусної рентгенотерапії.
4. Хвороба Педжета – внутрішньопротовий рак молочної залози, кий розвивається в усті вивідних молочних проток соска. Розвиток хвороби Педжета пов’язують із запальними процесами в молочній залозі. Також клітини Педжета можуть проходити до потових і сальних залоз. Клінічно – це поява сухих кірок і тріщин, поверхневих ерозій у ділянці соска. Хворих непокоїть свербіж, інколи поколювання чи біль. Поступово сосок стає плоским, а згодом – утягнутим. Коли патологічний процес поширюється на тканину молочної залози, з’являється пухлиноподібний вузол і збільшуються лімфатичні вузли.
Хвороба Педжета може виникати на тих ділянках шкіри, де є апокринові потові. Лікування переважно хірургічне з обов’язковим гістологічним контролем країв видаленої тканини. При наявності пухлинного вузла, хвороба лікується як рак відповідної стадії.
Публікацію підготував лікар-хірург
клініки”БРАСС” Дмитро Колодій
